Хай Огайо!

Велоподорож як медитація




Для La Boussole
В кадрі: Павло Салига

- Розкажи, з чого почалось твоє захоплення.
Усі мріють подорожувати і часто так буває, що коли у людей є час на подорожі – то немає грошей, а коли є гроші – то немає часу. Я також з дитинства мріяв про подорожі, проте, коли почав працювати, – часу стало обмаль. Як і більшість людей, я просто чекав на кращі часи, коли зароблю більше грошей і зможу поїхати куди завгодно. Колись взимку 2006 року я захворів і цілий тиждень провів у ліжку, споглядаючи британський канал про подорожі «Travel cannel», який щойно підключили на нашому кабельному телебачені. Там я побачив передачу, в якій канадські велотуристи по бездоріжжю і вічній мерзлоті прокладали собі шлях на Алясці. Це було захоплююче видовище велосипедів на фоні могутніх хребтів Північної Америки. У один момент я зрозумів, що отак усе життя можна провести на дивані, очікуючи квиток до тропічного острову. Ці канадці показали мені інший спосіб подорожувати, про який я ніколи не задумувався.
Увесь мій велосипедний досвід на той час обмежувався дитячими поїздками на велосипеді «Салют» по селу моєї бабусі. Кілька місяців я витратив на те, щоб дослідити питання в інтернеті. Як тільки зійшов сніг я придбав свій перший велосипед і почав посилено готуватися по подорожі  по Криму. Саме там я вирішив спробувати себе у ролі велотуриста.
Collapse )
  • Current Music
    Make Me Wanna Die - The Pretty Reckless
  • Tags
Хай Огайо!

IT outsource development company in Asia

Завершили роботу над сайтом. Можна подивитися на мене поміж тайськими програмістами і дизайнерами: http://www.addlink.com/en/
Описав як ми робили сайт у статті: http://webdesign-review.blogspot.com/2016/09/design-of-outsource-development-company.html


Хай Огайо!

Велосипедом у джунглі



На Шрі-Ланці навіть буденна прогулянка у поле для нас європейців – крута екскурсія, то варана справжнього зустрінеш, то змію метрову. У переддень Стрітення вирішили гайнути з берегу океану трохи у середину країни. Два старих велосипеди нам здали за 60 грн\день. Запасшися водою ми вирушили у подорож.
Collapse )
Хай Огайо!

Мангалор

Крізь сон ніяк не можу зрозуміти, де знаходжусь. Душно. Образи ще літають у повітрі. Ніби вдома, але щось не так. Простягаю руку і відчуваю поруч гаряче сонне тіло Мар’яни. Звук вентилятора і шум міста з вікна нарешті приводять мене до тями. Мангалор. Бетонний лабіринт на березі мутного Аравійського моря. Ми тут уже майже тиждень. Робимо маленькі вилазки надвір, але переважно відсиджуємося в номері. Хотіли відпочити від великих міст, проте ніяк не виходить. Мангалор міцно вчепився і не пускає далі.
Collapse )
Хай Огайо!

Прощання

Що довше ти пробув на одному місці, то важче пересуватися в інше. Це якась суміш дитячої прив’язаності до місця, зі старістю, що противиться новим враженням. Речі з двох наплічників заповнили усю кімнату, і ми навіть вивели систему, де що лежить, де ми варимо чай, де їмо нарізані фрукти тощо. Це ніби тонкі павутинки, що переплели кімнату і наші речі. Тепер нам треба ці ниточки розірвати, змотати у клубок і засунути в наплічник до наступного місця. Неприємна, проте важлива частина життя, без якої ми би навічно були прив’язані до батьківського дому.
Collapse )
Хай Огайо!

Останній день в Мумбаї

Рівно у 6 годин ставало так, ніби зараз буде злива. Небо тьмяніло і все набувало коричневого відтінку. Старовинні сіро-чорні, поточені пліснявою британські будинки, що утопали в зелених нагромадженнях запилених кущів та пальм прагнули дощу після цілісінького дня спекотного сонця. Але ми знали, що зливи не буде. Невідомі фізичні правила проходження вечірнього сонячного світла в загазованій атмосфері тропічного мегаполіса дурили нас обіцянками зливи, проте замість дощу приходила тільки темрява.
Ми лежали у нашій маленькій кімнаті готеля під струменем повітря вентилятора, що висів з височенної стелі. Тут усі стелі височенні і з вентиляторами. В кімнаті уміщалося лише ліжко, стілець і стіл з почорнілим дзеркалом, у якому ми виглядали з темряви немов пара вампірів. Наш готель розміщувався прямо біля величного британського в готичному стилі вокзалу Вікторія Термінус. Індуси переназвали його у щось таке невимовне, що європейцю можна зламати й язика, тому ми називали його Вікторія Термінус, або ВіТі. Кімната з вікном, столом, гарячою водою та подвійним ліжком обходився нам у 250 гривень за добу. Плюс приємний додаток - власник запопадливо називає мене містер Павло.
Collapse )
Хай Огайо!

Нариси з соціолінгвістики

Лариса Масенко "Нариси з соціолінгвістики"
Книга від якої важко відірватися. Поки не дочитаєш - не заспокоєшся. Після того як прочитаєш теж важко заспокоїться.
З неї я зрозумів, наскільки швидкоплинною є наша історія і як маленькі помилки в управлінні державою можуть знищити цілу національну культуру. Це книга, де мовою статистики пояснюється російська культурна експансія на нашу країну. З неї можна дізнатися, що у Луганську лише 10% школярів навчаються українською, що на Донетчинні приймають закони про "недопущення збільшення кількості учнів україномовних шкіл". Після неї я переосмислив своє негативне ставлення до західноукраїнських впливів на українську мову.


Якщо не зможете купити, тут можна скачати: http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=50856